ДОГОВОРНІ ТРАСТОПОДІБНІ КОНСТРУКЦІЇ В ПРАВІ ФРАНЦІЇ

Abstract

У сучасному праві можна виділити дві моделі управління майном за допомогою іншої особи: траст як інститут права власності в англо-американській правовій системі та довірче управління як інститут зобов'язального права в країнах континентальної правової системи. Існування трасту, де право власності на один об'єкт дробиться між двома суб'єктами права, стало можливим тільки в рамках англосаксонської правової системи, яка визнає концепцію розщепленої власності. В континентальній правовій сім'ї, в якій існує єдність правомочностей власника, такий підхід, на сьогодні, неможливий. Імплементація довірчої власності в романо-германську правову систему вимагає принципового реформування цивільного права, оскільки траст неможливо віднести ні до зобов'язального, ні до речового права, так як породила його система не передбачає такої класифікації. Альтернативні трасту конструкції набувають широкого поширення в країнах романо-германської правової традиції. Цивільний кодекс Франції не оперує такою юридичною конструкцією як траст і дозволяє його засновнику, передавати право власності до довірчого власнику в управління, залишаючись при цьому власником самим. В процесі реформи зобов’язального права 19 лютого 2007 році Францією прийнятий закон про заснування фідуції (закон №2007-211), яким запроваджено інститут фідуції (fiducie). Введення цього правового інституту направлено, в основному, на врегулювання складних банківських та фінансових операцій. Можливо саме тому, fiducie не может мати безоплатного характеру. В той же час, слід зазначити, що в праві Франції, вже протягом тривалого часу присутні так звані «непоіменовані» фідуціарні механізми. Перший з них - і найстаріший - це продаж зі зворотним викупом, (стаття 1659 Цивільного кодексу Франції), який передбачає продаж товару з правом зворотного викупу після закінчення періоду, що не перевищує п'яти років. З другого боку Валютно-фінансовим правом Франції з 1980-х років використовуються такі фідуціарні механізми, яку: - відступлення дебіторської заборгованості в якості гарантії виконання іншого зобов’язання, (цесія -daily); - позика або операції з репо боргових цінних паперів; - передачі у власність цінностей, фінансових інструментів, майна, боргів, контрактів або грошових сум в якості гарантії виконання чинних або майбутніх фінансових зобов'язань; Ці правові механізми можуть бути кваліфіковані як «фідуціарні», оскільки вони здійснюють тимчасову передачу прав власності на цінні папери або борги, які управляються окремою юридичною особою від імені третьої особи. На сьогодні fiducie має статус поіменованої юридичної інституції. Стаття 2011 Цивільного кодексу Франції дає наступне визначення даної конструкції: Фідуція - це операція, за допомогою якої один або кілька фідуціаріїв передають власність, права або забезпечувальні інтереси або набір активів, прав або забезпечувальних інтересів, чинних або майбутніх, одному або декільком фідуціантам, які: володіють ними окремо від власних активів, діють з певною метою в інтересах одного або кількох бенефіціарів. Цивільне право Франції представлено двома видами фідуції: 1. Фідуціарне управління - Довіра з управління активами, коли довірчий керуючий отримує майно у власності, яким він відповідає від імені засновника або стороннього бенефіціару. 2. Фідуціарне забезпечення - це відновлення втраченої, але відомої з римського права конструкція fiducia cum creditore (угода між кредитором і боржником, укладена в формі per aes et libram(засобом міді і ваги, включаючи манципацію) або in jure cessio (судовий наказ), за яким боржник передавав предмет застави у власність кредитору, зобов'язуючи останнього повернути йому цей предмет після виконання боржником зобов'язань.). На основі цього невеликого огляду фідуціарних конструкцій можна зробити висновок про поступову конвергенцію правових систем. Fiducie як екстраординарний засіб регулювання довірчих відносин в праві Франції, не зважаючи на відмінності від традиційного розуміння трасту, забезпечує реалізацію його основної ідеї.