Екзистенційний дискурс в українській та британській прозі міжвоєнного періоду

Abstract

У монографії вперше досліджено типологічні особливості екзистенційного дискурсу в українській та британській прозі міжвоєння (1918– 1939). Обґрунтовано теоретико-методологічний інструментарій дослідження екзистенційного дискурсу в порівняльному аспекті. Уперше систематизовано літературно-критичну рецепцію прози буттєвої проблематики міжвоєнних десятиліть, простежено специфіку художньої актуалізації феномену екзистенційності в діахронії. Екзистенційність визначено сутнісним компонентом ідіостилю українських і британських письменників. Дискурсивний аналіз часопросторової екзистенції підвів до узагальнень щодо її зумовленості національною традицією художньої екзистенційності, жанровою природою тексту та індивідуально-авторською стильовою манерою. Виокремлено типові для української і британської прози міжвоєння екзистенційні хронотопи, у яких актуалізовано онтологічні проблеми буття людини в просторі і часі в соціокультурному, геополітичному, національному, індивідуальному аспектах. Національною своєрідністю вирішення питань екзистенції у британській літературі визначено характерне для декадентської естетики заперечення дійсності. Натомість персонажі творів українських авторів проймаються також питаннями національно-культурної ідентичності. Локальні спостереження щодо української та англійської екзистенційної прози міжвоєнних десятиліть стали підґрунтям для висновків про її дискурсивну спорідненість у контексті загальноєвропейської художньо-аналітичної практики.