Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://hdl.handle.net/123456789/9911
Назва: | Князь Данило Романович та угорські королі 1205–1235 рр.(у відповідь Володимирові Александровичу) Частина 1 |
Автори: | Волощук, Мирослав Михайлович Домбровський, Даріуш |
Ключові слова: | Володимир Александрович династія Арпадів Романовичі князь Данило король Андрій ІІ Роман Мстиславович Galiciae Lodomeriaequae Rex |
Дата публікації: | 2020 |
Видавництво: | ДВНЗ "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника" |
Бібліографічний опис: | Волощук М., Домбровський Д. Князь Данило Романович та угорські королі 1205–1235 рр.(у відповідь Володимирові Александровичу) Частина 1 // Галичина. Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. Івано-Франківськ, 2020. № 33. С. 37–59 |
Короткий огляд (реферат): | Актуальна стаття є відповіддю на ряд публікацій Володимира Александровича 2015–2019 рр., спрямованих заперечити залежність князя Данила Романовича від Арпадів на різних етапах стосунків того з угорськими королями Андрієм ІІ і Белою IV. Шляхом ретельного аналізу робіт згаданого львівського професора автори демонструють хибність його методологічних підходів, професійні прорахунки та прояви суб’єктивної особистої неприязні до критикованих опонентів. Верифікація далеко не всіх залучених ним до власної аргументації джерельних свідчень відтворює етапи покрокового (з волі вдови Романа Мстиславовича) потрапляння юного Данила у залежність до короля Андрія ІІ 1205–1206/7 рр., оформленої de іure й de facto від зустрічі короля у Сянку із вдовою загиблого під Завихостом 19 червня 1205 р. руського володаря – до остаточного добровільного переїзду князя Данила на двір Арпадів щонайдалі взимку 1206/7 р. Впродовж окресленого часу Данилова матір вочевидь не один раз просила Андрія ІІ про військову допомогу проти вороже налаштованих сусідніх династій, наслідком надання якої стало щонайпізніше від 1206 р. (за замовчування – ще з кінця 1205 р.) і щонайменш семикратне лише упродовж того року вживання королем титулу Galiciae Lodomeriaequae Rex із відповідними подальшими політичними практиками. Набутий титул угорський володар вживав до 1235 р., передавши у спадок старшому синові Белі, не зрікшись, до слова, 1210 (або 1211 р.), коли власними силами встановив молодого Данила на галицький престол. Окреслена модель стосунків із Романовичами вочевидь випливала із непевності їхнього становища на батьківщині, зумовленого проблемним (з канонічного погляду) походженням. Натомість династія Арпадів, взявши молодого князя Данила під опіку і патронат реалізовувала щодо земель його покійного батька політику цілком суголосну іншим балканським сусідам кінця ХІ – початку ХІІІ ст., частина теренів яких de facto перебували під контролем угорських королів із відповідними змінами у титулатурі останніх. |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | http://hdl.handle.net/123456789/9911 |
Розташовується у зібраннях: | № 33 |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
4631-Текст статті-10185-1-10-20201228.pdf | 994.03 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.