Лексичні особливості української правничої термінології ХІХ століття

Abstract

Основа для розвитку української правничої термінології склалася уже в XIX ст. Взаємодія споріднених літературних мов, літературні контакти, передусім міжслов’янські зв’язки в період національного відродження відчутно збагатили лексичний склад української мови. Соціально-історичні умови, що впливали на особливості мовної ситуації в Україні, багато в чому визначали характер розвитку її правничої термінології. Досягнення наукової думки початку ХХ ст. активізували потенційні засоби мови для розвитку, збагачення й стабілізації термінології в кожній із наук. Питання упорядкування термінів у суспільно-політичній сфері набуло особливого значення. Наша стаття досліджує основні джерела творення і поповнення української юридичної термінології, виявляє головні чинники формування мови права Західної України. Основою для українського юридичного лексикону є переважно внутрішньомовні ресурси, та все ж процес утвердження західноукраїнської правничої термінології характеризувався численними впливами, пов’язаними з історичним розвитком української мови і термінологічною базою інших мов. Іншим продуктивним шляхом збагачення західноукраїнської юридичної терміносистеми були запозичення з латинської, німецької та польської мов, що зумовлено історичними обставинами розвитку українського правництва.