Дієслова на позначення внутрішнього стану істоти: словотворча спроможність

Abstract

У статті описано дериваційний потенціал дієслів із семантикою внутрішнього стану істоти на матеріалі спеціально укладеної картотеки вихідних одиниць (понад 700 статальних вербативів) та їх похідних. Для дієслів значення стану є вторинним порівняно зі значеннями дії чи процесу. Вербативи з семантикою внутрішнього стану істоти об’єднано в лексико-семантичне поле на основі абстрактної архісеми ‘стан’. Встановлено, що ядро окресленого поля формують одиниці, що співвідносні з компонентом значення ‘статичність’, ближня периферія маркована семою ‘становлення’, дальня периферія називає ‘каузоване становлення’. Словотворчу спроможність дієслів на позначення внутрішнього стану встановлено на основі словотвірних парадигм – набору похідних від тієї самої баземи на одному ступені деривації. Такий підхід здійснено в річищі основоцентричної дериватології – перспективного напряму сучасного мовознавства, який визначає твірну основу як типологізувальний чинник у словотворі. Словотвірні парадигми вихідних одиниць структуровано на блоки – субстантивний, ад’єктивний і вербативний, які класифікують віддієслівні утворення залежно від їхньої частиномовної належності. В іменниковому словотворенні задіяно 43% твірних, а деривати репрезентують мутаційний і транспозиційний види деривації. Встановлено, що дериваційні інтенції вербативів стану в творенні прикметників значною мірою ослаблені, бо лише 26% вихідних одиниць мотивують ад’єктиви. Основним засобом внутрішньо дієслівного словотворення є префікс, приєднання якого зумовлює набуття вербативом доконаного виду, тобто відбувається перфективація. Матеріал роботи показав, що дієслівний статальний словотвір є найпродуктивнішим, адже у ньому задіяно 66% твірних, і він залежить від здатності стану розгортатись у часі, з певною інтенсивністю і на визначене коло суб’єктів.