Особа з інвалідністю у рефлексіях студентів-психологів

Abstract

У статті проаналізовано теоретико-прикладні аспекти формування у студентської молоді когнітивного, емотивного та конативного компонентів ставлення до осіб з інвалідністю (інвалідизованих). Став­лення в міжособистісному пізнанні відображають той аспект взаємодії, який стосується зістав­лення об’єктивного світу та його суб’єктивної інтерпретації. Зміст психологічного ставлення фор­мується під впливом соціальних настановлень, уявлень та індивідуального досвіду взаємодії з різними категоріями осіб. Засвідчено домінування соціальної моделі сприймання інвалідизованого, в якій провідна роль належить пошуку його місця в соціумі, визначення шляхів самореалізації та опти­маль­ного життєздійснення. Доведено, що в сучасних умовах спостерігається тенденція до заміни побу­тових стереотипів сприймання інвалідизованих професійними уявленнями, завдяки яким окреслюються підходи до формування в суспільстві толерантного ставлення до цієї групи осіб. Диференційовано вплив соціального та особистісного контексту толерантності студентів на ставлення до осіб з обмеженими можливостями. Конкретизовано фактори, які визначають сприймання інвалідів та ставлення оточення до них. Акцентування на осо­бистісних, вольових та соціально-психологічних проявах осіб з обмеженими мож­ливостями постало детермінантами формування системи ставлень до них. Водночас визнано наявність індивідуальних варіантів психічної активності осіб з інвалідністю, а відповідно й ієрархії їхніх провідних рис. Обґрун­товано потребу удосконалення психолого-педагогічного супроводу особис­тісного розвитку студентів в умовах закладу вищої освіти, де підтримується прагнення усіх суб’єктів освітнього процесу до продуктивного самоздійснення.