Please use this identifier to cite or link to this item:
http://hdl.handle.net/123456789/9820
Full metadata record
DC Field | Value | Language |
---|---|---|
dc.contributor.author | Папуча, Микола Васильович | - |
dc.contributor.author | Наконечна, Марія Миколаївна | - |
dc.date.accessioned | 2021-05-11T07:18:06Z | - |
dc.date.available | 2021-05-11T07:18:06Z | - |
dc.date.issued | 2019 | - |
dc.identifier.citation | Папуча М. В. Культурно-історична теорія та методологія Л. С. Виготського / М. В. Папуча, М. М. Наконечна // Психологія особистості. - 2019. - Т. 10. - № 1. - С. 21-29. | uk_UA |
dc.identifier.other | 10.15330/ps.10.1.21-29 | - |
dc.identifier.uri | http://hdl.handle.net/123456789/9820 | - |
dc.description.abstract | У статті доводиться, що Л. С. Виготський створив нову, справжню методологію, застосування якої дало змогу отримати і, головне, проінтерпретувати абсолютно нові й дуже важливі наукові факти. Аналізуються методологічні основи та вимоги до психологічних досліджень. Історико-генетичний погляд як на будь-яке психологічне явище, так і на психологію особистості в цілому, є першою методологічною вимогою будь-якого психологічного дослідження. Друга вимога стосується самого аналізу (тлумачення) наукових фактів. Оскільки предмет дослідження (будь-яке психічне явище) існує в дійсності виключно в рамках цілісності, аналіз, щоб бути науковим і об’єктивним, мусить не втрачати цю цілісність. По-третє, головна причина редукції в сучасній психології полягає в тому, що реальні дослідження часто «зсуваються» з власне психологічного предмету. Наступним методологічним положенням є необхідність спеціального психологічного аналізу артефактів. Л. С. Виготський з’ясував і довів, що психічне детермінується психічним, адже потреби й мотиви – суто психічні явища. Інші речі – соціальне, духовне, біологічне, – безумовно, вступають у взаємодію з потребами, але самі ніколи не детермінують їх. Це є дійсно психологічна детермінація – вплив цілого (психіки) на всі її складові частини. Істотною умовою тут виступає присвоєння культурного досвіду, опосередковане взаємодією з іншими людьми. Наголошується, що культурно-історична психологія особливим чином досліджує допомагальну взаємодію дорослого і дитини. У просоціальному плані – плані винесеного зовні, інтерпсихічного функціонування – вперше з’являється вища психічна функція, що переходить потім у внутрішній, згорнутий, інтрапсихічний план. | uk_UA |
dc.language.iso | uk_UA | uk_UA |
dc.publisher | ДНВЗ "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника" | uk_UA |
dc.subject | Л. С. Виготський | uk_UA |
dc.subject | методологія | uk_UA |
dc.subject | просоціальна дія | uk_UA |
dc.subject | допомога іншому | uk_UA |
dc.title | Культурно-історична теорія та методологія Л. С. Виготського | uk_UA |
dc.title.alternative | Cultural-historical theory and methodology of L. S. Vygotsky | uk_UA |
dc.type | Article | uk_UA |
Appears in Collections: | Т. 10, № 1 |
Files in This Item:
File | Description | Size | Format | |
---|---|---|---|---|
2745-Текст статті-5416-1-10-20200317.pdf | 591.1 kB | Adobe PDF | View/Open |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.