“Як в нації вождя нема, тоді вожді її – поети” (Українська материкова література крізь міфологічну призму бачення Є. Маланюком)

Abstract

Євгена Маланюка прийнято вважати одним із чільних поетів української діаспори. Врешті, саме він започаткував вітаїстичний консолідуючий міф України в літературі ХХ століття у діаспорній літературі, яка продовжувала повноцінно існувати й розвиватися за рубежем як типове і повноцінне українське національне красне письменство епохи модернізму. Метафізична програма консолідуючого міфу України засобами художньої літератури метафізично перероджувала читачів-реципієнтів українського походження за рубежем із “рабів у буй-турів”. Іншими словами – забезпечувала реальну появу потенційних пасіонаріїв, національно свідомих українців, які навіть в умовах існування тоталітарного СРСР виношували ідею Української державності й мріяли про соборну Україну не “в екзилі”, а на питомих українських землях.