АЛЬТЕРНАТИВНІ ПРОСТОРИ КАВʼЯРЕНЬ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ МІСТ КІНЦЯ ХХ СТОРІЧЧЯ В КОНТЕКСТІ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОЇ ПРИНАЛЕЖНОСТІ

Abstract

Аналізується вплив неофіційних просторів кінця ХХ сторіччя на формування культурного середовища міст Західної України, висвітлюється значення культових кавʼярень як альтернативних просторів, де гуртувались неофіційні мистецькі спільноти, формувались лідерські групи 90-х років. Покликаючись на аналіз фактологічного матеріалу, інтервʼю з учасниками процесів, наукову дискусію, опубліковані тексти, з’ясована роль об’єкта в міжпредметних звʼязках культурологічного дискурсу ХХІ сторіччя. Погляд на предмет дослідження має характеристику рефлексії, що виходить із сьогодення. Визначено, що альтернативні простори декларують цінності «проживання» через звʼязок людини з місцем і через місця із просторами. Культура кавʼярень традиційна для регіону, відображена в числених наративах. Для поколінь 70–90-х років ХХ сторіччя кавʼярні стали найдемократичнішим простором, відігравали роль комунікатора, замінюючи новочасні медіа. Відзначаємо поступове переміщення вказаних локацій з центрів міст чи місць перетину шляхів творчої інтелігенції в 80-х до віддалених чи навіть периферійних районів міст у 90-х, що було повʼязане зі зміною інфраструктури, комерціалізацією, новими смаковими та естетичними вподобаннями. Кавʼярні покоління 90-х відігравали роль клубів для контркультурних спільнот, чия діяльність протиставлялась не лише системі, а й естетичній парадигмі.