РИЗОМА В АНГЛОМОВНОМУ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОМУ ТЕКСТІ: КОГНІТИВНО-СИНЕРГЕТИЧНИЙ ВИМІР

Abstract

У статті розкрито теоретико-методологічні засади дослідження ризоми у постмодерністському тексті з урахуванням досягнень когнітивної лінгвістики і синергетики. Хаотичні та нелінійні, а також просторово-часові зсуви в художній реальності постмодерністського тексту дали змогу виявити фрактальну послідовність вкладених наративів, які відповідають 22 частинам роману Майкла Каннінгема “The Hours” і оприявлюють його фрактальну структуру. Лінгвокогнітивні параметри ризоми і встановлена фрактальна множина текстових подібностей у концептуальній мережі ментальних просторів засвідчили синтез когнітивних та синергетичних принципів аналізу постмодерністського літературного тексту. У статті доведено, що ризома як онтологічна категорія філософії постмодернізму, з одного боку, бере участь у концептуалізації художньої реальності постмодерністського тексту, а з іншого боку, формує фрактальну множину послідовних відгалужень у концептуальній мережі ментальних просторів. Прийом концептуального блендингу (Fauconnier, Turner, 2006) було залучено для профілювання концептуально-смислових відгалужень концепту СТРАХ у мережі ментальних просторів моделі ризоми. Автор статті доходить висновку, що у родовому просторі організуючим центром виступає наративна ідентичність персонажа у фрактальній макроструктурі постмодерністського тексту. Крім того, ітерація вкладених наративів зумовила появу концептуальної мережі, яка складається із принаймні чотирьох вхідних ментальних просторів і концептуально-смислових відгалужень концепту СТРАХ: СТРАХ-1→ГОЛОВНИЙ БІЛЬ (вхідний простір 1), СТРАХ-2→ГОЛОС (вхідний простір 2), СТРАХ-3→ДЗЕРКАЛО (вхідний простір 3), СТРАХ-n (вхідний простір n). Як наслідок, множина фрактальних (самоподібних) частин тексту дала змогу розкрити наратотвірний потенціал лінгвосинергетичного принципу ітерації. Виявлена фрактальна множина подібностей у романі Майкла Каннінгема, яка репрезентована концептуально-смисловими відгалуженнями концепту СТРАХ і відтворена у концептуальній мережі ментальних просторів, засвідчує лінгвокогнітивну специфіку моделі ризоми.