"Свій/чужий" ворог у сучасній українській ліриці

Abstract

Стаття присвячена дослідженню «свого / чужого» ворога в сучасній українській ліриці, присвяченій війні в Україні, що почалася у 2014 році. Традиційно концепт «свій / чужий» становить ціннісну шкалу, за якою здійснюється оцінка «своїх» та «чужих» якостей, виступає в якості ціннісної шкали, за якою здійснюється оцінка норм та цінностей, моделей поведінки. У ситуації війни «своє» та «чуже» у літературній площині змінюються. «Чужий» - не носій іншої культури, той, хто приходить на твою землю, це ворог. Образ ворога в аналізованих нами текстах осмислюється по-різному – від чужинця, який опинився на твоїй землі, до «свого» ворога, якого ти повинен знищити. Поняття ворога, з одного боку, тісно пов’язано з територією: ворог – той, хто прийшов на твою землю. Але з іншого боку, автори, розмірковуючи, кому вигідна ця війна, приходять до висновку, що ворог не лише на полі бою, а там, куди повертаються «свої». Ворог, який долею судився тобі, тобто ти повинен його вбити, а не хтось інший, - «свій». «Чужий» - це і чужинець, що намагається хазяйнувати на твоїй землі, і той хто, мешкає поряд з тобою. Окреме місце займає «рідний» ворог – той, хто зрадив тебе, землю і перейшов на ворожий бік. Він завжди буде «чужим», а ліричний герой не знає, що буде кращим – смерть такого ворога чи відмова та забуття.