Функціональна структура сполучників у синтаксисі говірки села Глинки Надвірнянського району

Abstract

Стаття присвячена описові сполучників села Глинки Надвірнянського району. Синтаксис говіркового мовлення села Глинки у плані вживання сполучників фіксує граматичні ознаки діалектів галицько-буковинської групи, насамперед гуцульського та покутсько-буковинського. Ці діалектні риси зумовлені об’єктивними лінгвальними факторами, які зумовлюють вплив на різні діалектні явища. У говірковому мовленні села Глинки Надвірнянського району послідовно вживаються різні семантико-граматичні типи сполучників, які виконують певні граматичні функції в межах відповідних синтаксичних конструкцій. З метою цілісного опису говіркових особливостей вживання сполучників здійснено їх функціонально-граматичні риси на рівні простого та складного речення. Об’єктом опису стали говіркові сполучники у функції засобів вираження паратактичних відношень (сполучники сурядності) та сполучники у функції засобів вираження гіпотактичних відношень (сполучники підрядності). У межах паратактичних сполучників діалектними ознаками характеризуються окремі єднальні, протиставні, розділові, приєднувальні кон’юнктиви. У межах гіпотактичних сполучників виділяємо різні їх семантико-синтаксичні різновиди, в межах яких простежуються певні говіркові риси у функціонуванні сполучників: з’ясувальні, локативні, темпоральні, причинові, умовні, мети, наслідку, міри і ступеня, порівняльні. На основі функціонального-семантичного аналізу виявлено певні закономірності вживання сполучників та їх граматичне значення у говірковому мовленні села Глинки. Встановлено, що діалектні відмінності сполучників у структурі простого і складного речення зумовлені різними лінгвальними чинниками. Це, зокрема, фонетичні впливи, а також залишки історичних форм, які позначились на численних діалектних явищах, поширених у говорах південно-західного наріччя, зокрема в покутському, гуцульському, наддністрянському.