Інтертекстуальність у перекладі: загальний огляд та обґрунтування інтегрованого підходу

Abstract

У статті розглянуто наявні підходи до відтворення інтертекстуальності у перекладі: лінгвістичний, культурологічний, семіотичний, функціональний, лінгвокогнітивний. Проаналізовано культурологічні перекладацькі стратегії одомашнення та очуження, їхні переваги та недоліки. Обговорено доцільність компромісного підходу для балансування між крайнощами обох стратегій. Наведено приклади збагачення тексту оригіналу, що призводить до функціонування текстів перекладу як самостійних творів. Стаття містить опис семіотичної моделі перекладу та моделі текстуального аналізу (Р. Барт), яка може бути застосована до перекладу інтертексту. Розглянуто застосування комунікативно-прагматичних аспектів аналізу до семіотичних перекладознавчих теорій та їхню взаємодію з лінгвокогнітивними теоріями. Узагальнено способи перекладу інтертекстуальних одиниць, виділених на основі лінгвістичного підходу. У статті наведено праці зарубіжних та вітчизняних вчених, які досліджують переклад інтертекстуальних вкраплень у контексті когнітивної лінгвістики (фреймова семантика, теорія концептуальної інтеграції), та приклади лінгвокогнітивних способів перекладу. Обґрунтовано ефективність залучення здобутків когнітивної лінгвістики для оптимізації процесу перекладу інтертексту, вивчення його концептуальної складової (концептуалізації сцени, візуалізації, взаємодії ментальних структур), виокремлення лінгвокогнітивних перекладацьких тактик. Стаття містить висновок про доцільність інтегрованого підходу до відтворення інтертекстуальності у перекладі із залученням принципів когнітивної лінгвістики, лінгвокультурології, комунікативної лінгвістики та лінгвопрагматики, базуючись на розумінні процесу перекладу як комплексу когнітивних та комунікативних дій, зумовлених специфічним ситуативним та соціокультурним контекстами.