Церковна музика композиторів української діаспори у відродженні національно-культурної та релігійної ідентичності православної і греко-католицької церкви в сучасній Україні.

Abstract

Церковна музика відомих композиторів української діаспори ХХ століття Олександра Кошиця, Михайла Гайворонського, Андрія Гнатишина, Григорія Китастого, Мирона Федоріва, Ігоря Соневицького, Зенона Лавришина та Романа Гурка відіграла важливу роль у відродженні національно-культурної і релігійної ідентичностей православної і греко-католицької церкви в сучасній Україні, оскільки завдяки жертовній праці цих митців було збережено традиції церковного співу, забороненого впродовж 70-ти років радянського атеїстичного режиму. Важливими джерелами відродження церковного співу в незалежній Україні спершу були нотні видання церковної музики, видані в діаспорі, а згодом – на рідній землі. Промоуторами цього процесу виступали хорові диригенти, регенти, які одночасно є викладачами мистецьких закладів. Вони активно вводили до репертуару очолюваних хорових колективів невідому духовну спадщину, виконуючи кілька функцій: збереження і пропагування цієї спадщини на рідних теренах, збагачення репертуару, формування національно-культурної і релігійної ідентичностей у хористів і слухачів, виховання студентської молоді мистецьких навчальних закладів на кращих зразках духовної музики композиторів діаспори, розширення комунікативного поля, завдяки використанню засобів грамзапису, Інтернет-ресурсів. Результати дослідження засвідчують, що використання церковної музики композиторів української діаспори сприяло відродженню національно-культурної і релігійної ідентичностей православної і греко-католицької церкви в сучасній Україні, духовному збагаченню українців, утвердженню вітчизняної хорової музики в європейському культурному просторі.