Правові запозичення: переваги та недоліки застосування

Abstract

В статті автор піднімає актуальне питання застосування правових запозичень (правових трансплантатів) в сфері господарського права та права України в цілому. Акцентується на тому, що абсолютно автономний розвиток господарського права в аспекті глобалізаційних процесів та участі України в більшості міжнародних організацій неможливий. Процес імплементації правових запозичень неодмінно супроводжується рядом переваг та недоліків їх застосування. Мінімізація останніх повинна бути серед цілей не тільки порівняльного правознавства, але й галузевих правових наук. Тому приділяється увага перевагам та недолікам застосування правових запозичень. До переваг автор відносить: 1) економічна доцільність; 2) швидкість вирішення проблеми пов’язаної з відсутністю правового регулювання певних суспільних відносин; 3) якісність та доведена практикою ефективність правової норми; 4) відповідність процесам глобалізації; 5) покращення рівня інвестиційної привабливості. Серед недоліків виділяються наступні: 1) продукування непотрібних правових норм; 2) невідповідність правового запозичення соціально-економічним умовам; 3) шкідливість для суб’єктів господарювання, суспільства в цілому. Необхідність виявлення недоліків полягає не в статичній фіксації їх наявності, а в необхідності запобігання їм. Автор відзначає, що для цього необхідно: 1) детальний попередній аналіз наявних суспільних відносин, спірності, конфліктності цих правовідносин, для вирішення яких, власне, планується запозичення іноземної норми; 2) по-друге, оцінка відповідності рівня правової культури, правових традицій, соціально-економічних умов держави походження правового запозичення рівню правової культури, правовим традиціям, соціально-економічним умовам в державі-реципієнті. Тільки здійснивши такий аналіз, можна зробити висновок про те, що правове запозичення: 1) може бути впроваджене без ризику несприйняття з боку суб’єктів господарювання, суспільства в цілому; 2) потребує суттєвої переробки у відповідності з місцевими умовами; 3) не відповідає місцевим соціально-економічним умовам.