Егалітаристський підхід до розуміння гідності людини у соціально–етичній концепції Джона Локка

Abstract

З історико–філософських позицій проаналізовано особливості розуміння гідності людини видатним англійським філософом Нового часу Джоном Локком. У процесі дослідження використано такі методи: діалектичний, феноменологічний, герменевтичний. За Джоном Локком, найбільші відмінності, нерівність між людьми, їх гідна чи негідна поведінка мають не вроджений, а соціальний характер, тобто породжені соціальним середовищем, зокрема особливостями виховання. Соціально–етична концепція виховання гідної людини («джентльмена») тут органічно пов’язана з гносеологією, яка заперечує вродженість моральних ідей. Як уявлення про гідність, так і її нормативна основа є результатом поступу спільноти. Кожна людина, завдяки належній освіті та вихованню отримує можливість відкрити для себе великі ідеї, змінити світ відповідно до них, втілити свої мрії. У цьому аспекті егалітарні інтенції Джона Локка щодо гідності ведуть до утвердження принципу меліоризму. Вирішальна роль у процесі виховання відводиться розуму людини, а раціональність, в цілому, ототожнюються з гідністю. Утилітарним результатом розумної та гідної поведінки є добра репутація людини, визнання та схвалення її з боку загалу. Інвестиція в репутацію характеризує ціннісну основу життєвого стилю успішної людини західної цивілізації, що орієнтована на тривалий успіх в капіталістичному конкурентному середовищі. Джон Локк ставить знак рівності між гідністю та ініціативою, гідністю та вмінням бути успішним. Гідність стає не спадковою, родовою, а завдяки новій просвітницькій ідеології та впровадженню нових підходів до виховання й навчання – індивідуально–особистісною та професійною. У цьому аспекті у філософії Джона Локка формується також принцип професійного егалітаризму. Важливим здобутком філософії Джона Локка є також осмислення в контексті ідеї свободи совісті принципу толерантності, як важливої засади забезпечення гідності людини. / The article presents a historical–philosophical research on the interpretation of dignity in the works of an outstanding English Enlightenme philosopher John Locke. In the process of investigation the following methods were applied: dialectical, hermeneutical, and phenomenological. According to Locke, the essential differences and inequality among people, their worthy and unworthy behaviour don’t have the inborn nature, but the social character, i.e., are influenced by the social surroundings and upbringing. The social– ethical conception of human dignity denies the inborn nature of moral ideas. Each person obtains the possibility to reveal grand ideas, to change the world accordingly, to make their dreams come true due to the proper education and upbringing. Thus Locke’s egalitarian principles of human dignity prove the principle of meliorism. Human brain has the leading role in the process of upbringing, and the rationality, in general, is considered equal to dignity. The result of the smart and worthy behaviour is a good reputation and the others’ approval. Investing into one’s reputation is the axiological basis for the life style of a successful western civilization member striving for stable success in the capitalistic society. Locke considers dignity equal to initiative and the ability to be successful. Dignity becomes not genetic and inborn, but, due to the new Enlightenment ideology and the new approach to upbringing and education, – individual and professional. Locke’s philosophy is based on the principle of egalitarianism. Considering the principle of tolerance an important premise for human dignity is one of the key points in Locke’s philosophy.