Проблема самоосвіти майбутнього викладача вищої школи в рецепції української педагогічної думки

Abstract

Розвиток інформаційних і освітньо-педагогічних технологій, нарощування нових знань у всіх галузях науки, підвищення вимог до підготовки конкурентоспроможного фахівця актуалізують проблему вивчення теорії і практики самоосвіти майбутнього педагога. В основу його аналізу покладена модель, що складається з трьох систем координат, які передбачають: “по вертикалі” – з’ясування еволюції поглядів на самоосвіту у процесі розвитку суспільної і педагогічної думки з акцентом на періоді 90-х рр. ХХ – початку ХХІ ст.; “по горизонталі” – узагальнення основних підходів, рефлексій, дефініцій цього феномена як складника професійної підготовки майбутніх викладачів; “по діагоналі” – синтез означених та інших аспектів крізь призму науково-педагогічного дискурсу.