СОЦІАЛЬНА ПРОГРАМА РЕНЕСАНСНОГО ГУМАНІЗМУ

Abstract

У статті показано, що започаткована ренесансним гуманізмом соціальна програма закладає підвалини для формування нового образу людини, поміж тим вона не призводить до формування автономного соціального суб’єкта й особистості в сучасному її розумінні. Це зумовлено відсутністю концептуальних і соціокультурних підвалин для усвідомлення природної рівності й унікальності всіх людей, унаслідок чого людина й надалі залишається залежною від наперед визначених соціальних чинників. Як наслідок, вимога постійної активності, започаткована ренесансним гуманізмом, поєднується з відсутністю конструктивної програми індивідуального й суспільного розвитку, що зумовлює істотну дезорієнтацію людини у світі. / The article shows that the social program, initiated by Renaissance humanism, has been laying the foundations for the formation of a person’s new image, meanwhile, it does not lead to the formation of an autonomous social subject and personality in his/her contemporary understanding. This is stipulated by the lack of conceptual and socio-cultural foundations for realizing the natural equality and uniqueness of all people, as a result the person remains dependent on predetermined social factors. Consequently, the requirement of constant activity, initiated by Renaissance humanism, is combined with the absence of a constructive program of individual and social development, which causes a significant disorientation of man in the world.