СЛОВО-ОБРАЗ «УКРАЇНА» В ПОЕТИЧНОМУ ТЕКСТІ НАДІЇ ПОПОВИЧ

Abstract

У статті на матеріалі поетичного тексту авторки з Прикарпаття Надії Попович (збірка «Свічі любові») проаналізовано особливості реалізації слова-образу «Україна», зокрема охарактеризовано його поняттєвий (базовий смисл, що розгортається через індивідуально-авторські текстуальні мікрообрази), ціннісний (елемент, що відображає оказіональну естетичну оцінку й акумулює культурний досвід, ціннісні орієнтири певного суспільства) та образний (окреслення асоціативно-образного поля концепту, зокрема врахування його тропотвірної спроможності) потенціал. Глибинний лінгвістичний аналіз тексту Надії Попович показав, що слово-образ «Україна» є ключовим, домінантним в ідіостилі поетеси, оскільки виступає вузлом зчеплення семантичної тканини тексту, точкою відліку для імплікування додаткових смислів, не властивих мовним одиницям поза художнім контекстом. Виявлено, що аналізоване слово-образ та його синоніми звичайно локалізовано у звертаннях, оскільки саме звертання організовує інтеракцію між адресантом та адресатом, у процесі якої фокусується увага на мовних засобах. З’ясовано, що макрообраз «Україна» у збірці письменниці є художнім концептом, він базується на інтеграції ряду мікрообразів, релевантних та впізнаваних для представників певного етносу. Аналізоване слово-образ асоціюється з рядом символів, знаків української етнокультури, що проектує розгортання тексту та активізує рецепцію його адресатом у визначеному автором руслі. Досліджено, що периферія асоціативно-образного поля аналізованого ключового слова, яка є маркером індивідуального стилю автора, значно розширюється завдяки включенню образу «Україна» та його мікрообразів у тропеїчні структури (епітети, дієслівні та генітивні метафори, перифрази, порівняння). Акцентовано, що номінація «Україна» в аналізованому поетичному тексті здатна інтегрувати реальне, контекстуальне й асоціативно-образне значення слова, формуючи цілісний художній образ та задаючи вектор розгортання тексту.