ЗМІНА ПОЖИВНОГО РЕЖИМУ ДЕРНОВО-ПІДЗОЛИСТОГО ГРУНТУ ЗА ВИРОЩУВАННЯ РІПАКУ ОЗИМОГО В КОРОТКОРОТАЦІЙНІЙ СІВОЗМІНІ

Abstract

Досліджено вплив різних систем удобрення й попередників на формування поживного режиму дерновопідзолистого ґрунту під ріпаком озимим у короткоротаційній сівозміні. Встановлено, що найвищий уміст лужногідролізованого азоту (105,6 мг/кг ґрунту), рухомого фосфору (65 мг/кг ґрунту) й рухомого калію (105 мг/кг ґрунту) під ріпаком озимим в орному шарі був на час відновлення вегетації після попередника – пшениці озимої – у варіанті за внесення мінеральних добрив у поєднанні зі стимуляторами росту та мікродобривами. Зазначено, що за дотримання науково обґрунтованої сівозміни й технології вирощування внесення мінеральних добрив та мінеральних добрив у поєднанні зі стимуляторами росту й мікродобривами сприяє поліпшенню поживного режиму ґрунту та відновленню родючості. Встановлено, що за ротацію сівозміни вміст гумусу в дерново-підзолистому ґрунті зменшився, що можна пояснити відсутністю органічної системи удобрення. Адже доведено, що тільки органічні добрива та органічна речовина спроможні збільшити або залишити на тому самому рівні вміст гумусу в ґрунті. Проаналізовано закономірності зміни поживного режиму дерново-підзолистого ґрунту за вирощування ріпаку озимого в короткоротаційній сівозміні за різних систем удобрення. Встановлено, що під впливом мінеральної системи удобрення та мінеральної в поєднанні з мікродобривами і стимуляторами росту зростає забезпеченість рослин доступними формами поживних елементів, однак частка гумусу за ротацію сівозміни знизилася.