Художній простір поетичного світу Ольги Деркачової: від сакрального до профанного

Abstract

Мета статті: докладно проаналізувати поетичну збірку Ольги Деркачової «Вони знають щось більше за нас» як новий виток у творчості авторки, в якому впродовж останніх двох років (2023–2024) вона від малої і великої прози плавно перейшла на лірику. У статті проаналізовано чітке протиставлення двох художніх просторів – сакрального і профанного. До першого – відносимо насамперед багатозначний образ риби: від біблійного, символічного, міфологічного до уособлення творчого начала, а також майстерне використання сакральних образів, деталей, штрихів із Старого й Нового завіту, трансформуючи їх у сьогоднішню складну добу. До другого – тему війни, а також той вододіл між природним, надзвичайно різноманітним і багатим та людським, небагатослівною атрибутикою воєнного часу. Вміння авторки талановито представити реалії жахіть нинішньої бойні досліджено на основі використання нею народно-пісенної основи (пісня «Летіла зозуля та й стала кувати») у однойменній поезії. А майстерність володіння поетесою ритмікою й строфікою доведено аналізом поетичного твору «Повільно, повільно, по…вільно». Дослідницька методика. У дослідженні використано герменевтичний, конкретно-історичний, а також метод рецептивної естетики. Практичне значення статті у тому, що її результати можна використати при осмисленні поетичної творчості Ольги Деркачової, а також досліджуючи український поетичний процес перших десятиліть ХХІ віку.