Традиції, які потрібно зберегти (неакадемічні замітки)

Abstract

Мета – визначити й розглянути основні цінності філологічної культури, які мають визначають наступність і збереження літературознавством своєї наукової специфіки. Результати. Літературознавча наука, як і література, в ситуації війни стоїть перед загрозою: чесно реагуючи на ту абсолютну наругу над гуманітарними цінностями, яка відбувається, вона або перетворюється на зброю – тобто фактично публіцистику, або стає прикрасою важкого побуту, забавою, відпочинком від тягот життя. Щоб не перетворити науку на публіцистику потрібно, перш за все, пам’ятати про онтологічну природу літератури. В конкретному дослідженні треба поєднати відчуття відкритості твору в історичний процес з уявленням про літературний твір як про висловлення принципово іншої людини. Згідно цієї логіки культура літературознавчого аналізу полягає в тому, щоб уявити літературний твір як універсум, кожна зі складових якого мислиться тільки через зв’язок з іншими елементами і через цей зв'язок і необхідність знаходить собі місце в цьому універсумі. Ця культура передбачає реактуалізацію українського формалізму. Саме формалісти зосереджуються на слові, його семантиці та смислі, слові як елементі художньої форми, що й творить витвір мистецтва з індивідуального висловлювання. Наукова новизна. Сформульовано виклики, перед якими стоїть літературознавча наука воєнних часів, виявлено шляхи можливого реагування на ці виклики, серед яких: уявлення про літературний твір як цілісне буття; презумпція нерозуміння – принципова відмова від будь-якої упередженості, від уявлення про те, яким має бути літературний твір, як цей автор мав зобразити той чи інший фрагмент реальності; реактуалізація заповітів формалізму – і насамперед формалізму українського. Практичне значення. Думки, викладені в даній роботі, можуть бути застосовані як підґрунтя для власних розмислів, а в перспективі основні положення можуть увійти до спецкурсів, присвячених сучасній культурній ситуації.