Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://hdl.handle.net/123456789/22162
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorСолецький, Олександр Маркіянович-
dc.date.accessioned2025-03-03T08:01:40Z-
dc.date.available2025-03-03T08:01:40Z-
dc.date.issued2022-
dc.identifier.citationСолецький, О. (2022). Емблематичні коди діалогу Григорія Сковороди «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь Мира». Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Філологія», (91), 31-37. https://doi.org/10.26565/2227-1864-2022-91-04uk_UA
dc.identifier.issn2227-1864-
dc.identifier.urihttp://hdl.handle.net/123456789/22162-
dc.description.abstractУ статті зосереджено увагу на ознаках, генезі, функціях емблематичного мовлення Григорія Сковороди у діалозі «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь Мира». Метою наукового дослідження є вивчення емблематичних композицій Григорія Сковороди у контексті європейської емблематичної літератури, акцентування на можливих міжтекстових відношеннях та ефектних семіотичних взаємодіях. У тексті статті інтерпретуються художні та стильові особливості емблематичного конструювання ейдосів українського письменника, їхні джерела, контексти та поняттєві номінації автора. Теоретичні узагальнення зроблено насамперед на основі тексту діалогу Григорія Сковороди «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь Мира», інших його творів, праць дослідників його творчості, європейського літературного контексту. Автор використовує структурально-семіотичну методологію для відстеження окреслених проблем. Основна ідея статті концентрується в актуалізації домінування емблематичного способу смисловираження у Григорія Сковороди, отож, емблематичного коду як центу сенсомоделювання тексту. Емблематичні форми займають особливе місце у висвітленні антропологічних, метафізичних, етичних, естетичних та герменевтичних ейдосів українського поета та філософа. Григорій Савович розглядає емблематику як особливо ефективний зображально-вербальний (іконічно-конвенційний) тип сигніфікації, що функціонує як різновид вишуканої метамови. Український письменник мав власне розуміння природи, структури та потенціалу «вислову», вироблене довготривалою, перманентною герменевтикою біблійних текстів, сформоване на логіці та метафізиці античних філософів, літературно-мистецьким контекстом бароко, європейськими емблематичними взірцями. Сигніфікативне «перепоклилання» використовується як засіб тлумачення, відтак, окремі образи, матеріалізовані у слові, нагадують семіотичні згустки, сконденсовані візуально-вербальні смислоутворення, що розкриваються через асоціацію, порівняння, протиставлення, метафору та струкурально-емблематичне представлення.uk_UA
dc.language.isouk_UAuk_UA
dc.publisherХарківський національний університет імені В. Н. Каразінаuk_UA
dc.relation.ispartofseries№ 91;-
dc.subjectемблематичний код, структура, візуальне, вербальне, сигніфікація, моделювання, смисловираженняuk_UA
dc.titleЕмблематичні коди діалогу Григорія Сковороди «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь Мира»uk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Розташовується у зібраннях:Статті та тези (ФФілолог)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
21542-Article Text-39015-1-10-20230328.pdf595.88 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.