Музичний семіозис як інтерпретаційний простір смислоутворення

Abstract

У статті зроблено спробу аналізу семіотичних теорій Ф. де Соссюра та Ч. Пірса відповідно до критеріїв вимірювання семіозису та мотивованості означуваного означником, визначено протилежні підходи до операцій зі знаками. З’акцентовано увагу на семіотичному підході у дослідженні знакових процесів та взаємодії між знаками, що дозволяє виокремити механізми їх функціонування в ієрархії певної системи. В екстраполяції на музичне мистецтво маємо динамічний та цілеспрямований процес музичного семіозису, завдяки чому утворюється гносеологічна реальність по відношенню до її онтологічного виміру, що дозволяє розкрити процеси утворення особистісних смислів у музичному континуумі.