Шкільна освіта дітей-ромів у Закарпатті: історія становлення та розвитку

Abstract

Ромське населення завжди було невід’ємним складником демографічної строкатості Закарпаття, проте представники саме цієї національної спільноти традиційно найменше включені до освітніх процесів. Ураховуючи визначені Конституцією України права та можливості щодо рівного доступу усіх громадян, незалежно від їхньої національної приналежності, до здобуття освіти, а також необхідність інтеграції ромського населення до громадянського суспільства актуалізують розв’язання проблеми залучення дітей-ромів до здобуття освіти, що залежить від низки умов (соціальних, економічних, світоглядних та ін.). Питання «зашколення» дітей-ромів у Закарпатті на державному рівні почало розв’язуватися ще на початку ХХ століття як засобами нормативно-правового врегулювання, так і через створення першої школи для ромських дітей в Ужгороді 1926 р. Мета дослідження: стаття присвячена дослідженню історії становлення та розвитку шкільної освіти дітей-ромів у Закарпатті. Методи дослідження: контент-аналіз історичних, історико-педагогічних, архівних і довідникових джерел із досліджуваної проблеми; проблемно-хронологічний метод для вивчення тенденцій розвитку шкільної освіти дітей- ромів Закарпаття. Розглянуто історико-педагогічну ретроспективу становлення та розвитку шкільної освіти дітей-ромів. Уперше питання про необхідність ведення осілого способу життя ромських сімей виникло за часів Австро-Угорщини, коли угорським урядом було видано постанову про виконання громадянського обов’язку в контексті захисту Батьківщини напередодні Першої світової війни та необхідність реєстрації дітей-ромів, їх соціалізацію та заборону жебракування. Згодом, уже в період перебування території Закарпаття в складі Чехословацької республіки, чехословацький уряд ініціював питання щодо залучення ромських дітей шкільного віку до навчання в школі. 1923 р. за сприяння Реферату шкільництва Підкарпатської Русі в м. Ужгороді ромські діти розпочали навчання в окремих класах Ужгородської української школи. А вже 1926 р. двадцять двоє дітей-ромів вступили до першого класу новозбудованої ромської школи, яка вважається першим таким закладом освіти на теренах Східної Європи. У радянський період закарпатські роми зберігали відокремлений спосіб життя, переїжджаючи з одного кінця країни в інший у пошуках заробітку, а ромські діти дуже рідко залучалися до шкільної освіти (переважно навчалися тільки в початкових класах). Початок ХХІ ст. для закарпатських ромів характеризується консолідацією дій з боку обласної влади, громадських організацій та представників ромської інтелігенції задля розв’язання освітніх проблем дітей-ромів та поступове збільшення рівня їх охопленості загальною середньою, професійною та вищою освітою.