Праці владики Софрона Мудрого: риси мовостилю

Abstract

Починаючи з другої половини 20-го століття, лінгвісти у своїх дослідженнях дедалі більше зосереджуються на ролі людського фактору в мові. Антропоцентрична лінгвістика посіла домінуюче місце в науковій парадигмі останніх десятиліть як один із найдинамічніших напрямів сучасної науки про мову. У зв'язку з цим напрямом лінгвістичних зацікавлень у науковий обіг активно увійшло поняття мовної особистості. Мовні портрети є унікальними для кожної особистості, незважаючи на спільність використовуваних багаторівневих мовних засобів комунікації. Священнослужителі церкви покликані своїм словом впливати на людей, прищеплювати моральні цінності та дбати про зростання християнських чеснот, оскільки саме вони є відповідальними за розвиток християнських чеснот. Тому для духовенства мова, підкріплена ділом, є засобом виховання і навчання. Уміння вправно користуватися мовою, вдало добирати мовні засоби в конкретних комунікативних ситуаціях, вміння володіти багатством і розмаїттям мовної зброї, приносить бажані результати в царині розвитку особистості.