РОЛЬ ПАМ’ЯТІ ТА СПОГАДІВ У РОМАНІ МАРІ-ФРАНС КЛЕР «П’ЯТЬ МАЙОРЦІВ ДЛЯ МОГО НЕЗНАЙОМЦЯ»

Abstract

Феномен пам’яті в сучасному українському літературознавстві набуває широкого застосування. Це зумовлено травматичним досвідом української нації, який вона прагне творчо переосмислити у творах літератури, щоб зберегти для нащадків свідчення про трагедії минулого. Тому інтерпретація феномену пам’яті стає вагомим методологічним підґрунтям для дослідження творів, де історична тематика стає активним атрибутом сучасності. У романі М. Ф Клер «П’ять майорців для мого незнайомця» різні форми та види пам’яті застосовуються для моделювання наративної стратегії. Авторка використовує індивідуальні спогади для комунікації з онуками (реальний час), опирається на історичні документи та артефакти (історичне минуле), родинні реліквії (культурні коди). Матеріальна опора для культурної пам’яті стає способом і засобом збереження пам’яті. Апелюючи до механізмів пригадування, авторка часто вдається до асоціювання спогадів з емоціями, відчуттями через візуально-оптичні та акустичні маркери. Упродовж роману персонаж проходить складний процес самоідентифікації. Пам’ять про предків, пригадування історії задля збереження пам’яті ведуть до пошуку власної ідентичності. Занурення у травматичне минуле предків допомагає Наталі знайти примирення з собою, відчути у собі голос української крові, прийняти своє українське коріння.