Приватна профілактика як метод боротьби КДБ проти українських дисидентів у 1970-х рр.

Abstract

Метою статті є комплексний аналіз особливостей використання працівниками Комітету державної безпеки (КДБ) методів приватної профілактики проти українських дисидентів у 1970‑х рр. Основою джерельної бази статті є розсекречені матеріали Галузевого державного архіву Служби безпеки України (ГДА СБУ), а також навчальні посібники для підготовки співробітників КДБ. Методологічною основою статті виступили принципи об’єктивності, історизму, всебічності, наступності, а також комплекс загальнонаукових та спеціально-історичних методів. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що дана проблема досі не стала предметом повноцінного вивчення в сучасній українській історіографії. Автор приходить до висновку, що приватна профілактика в 1970‑х рр. була одним із найбільш поширених методів боротьби КДБ проти представників українського національного руху. Масштаби негласної профілактичної роботи були значно більшими, ніж розмах судових репресій. Основними її завданнями були попередження і припинення активних дій зі сторони дисидентів, провокування розколу в середовищі руху, компрометація його учасників. До ключових методів приватної профілактики, які застосовувалися проти українських дисидентів в рамках справи «Блок», можна віднести використання агентів і довірених осіб КДБ, встановлення оперативного контакту між працівником КДБ та об’єктом розробки, схиляння до «покаяльних» виступів у засобах масової інформації, оголошення офіційного застереження. Профілактичні методи КДБ, що відзначалися особливою підступністю, значною мірою спричинилися до ослаблення дисидентського середовища в 1970‑х рр., відходу значної кількості інакодумців від активної антирежимної діяльності. Проте вони так і не зуміли повністю придушити український національний рух, який зрештою відродився в часи перебудови.