Таємні агенти КДБ у боротьбі проти українського національного руху в 1970-х рр.

Abstract

Метою статті є комплексний аналіз агентурної мережі Комітету державної безпеки (КДБ) при Раді Міністрів (РМ) Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) у 1970‑х рр. в контексті її використання проти українського дисидентського середовища. Основою джерельної бази статті є розсекречені матеріали Галузевого державного архіву Служби безпеки України (ГДА СБУ), а також навчальні посібники для підготовки працівників КДБ. Методологічною основою статті виступили принципи об’єктивності, історизму, всебічності, наступності, а також комплекс загальнонаукових та спеціально-історичних методів. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що дана проблема досі не стала предметом повноцінного вивчення в сучасній українській історіографії. Автор приходить до висновку, що агентурна мережа відігравала ключову роль у системі позасудових оперативних методів боротьби КДБ проти українського національного руху в 1970‑х рр. Працівники спецслужби приділяли значну увагу процесу вербування таємних агентів, їх ідеологічній обробці, розробці для них лінії поведінки в дисидентському середовищі. У середині 1970‑х рр. під час оперативних заходів за справою «Блок» для боротьби проти українських дисидентів було залучено більше двох сотень агентів, із яких бл. 100 осіб відзначалися активною й ефективною роботою на спецслужбу. Основними завданнями агентурної мережі були надання працівниками КДБ своєчасної інформації про антирадянську діяльність учасників національного руху; оперативний контроль за поведінкою об’єктів розробки, поширенням самвидавної літератури; здійснення впливу на діяльність дисидентів шляхом «приватної профілактики»; виконання спеціальних завдань оперативних працівників КДБ; переривання каналів зв’язку між дисидентським рухом та українськими діаспорними організаціями.