Оперативно-технічні засоби КДБ у боротьбі проти українського національного руху в 1970-х рр.

Abstract

Метою статті є всебічний аналіз ключових оперативно-технічних засобів (ОТЗ) Комітету державної безпеки (КДБ), які використовувалися для боротьби проти учасників українського національного руху в 1970‑х рр. Основою джерельної бази є документи Галузевого державного архіву Служби безпеки України (ГДА СБУ) та спогади учасників дисидентського руху (Віталія Шевченка і Світлани Кириченко). Методологічною основою статті виступили принципи об’єктивності, історизму, всебічності, наступності, а також комплекс загальнонаукових та спеціально-історичних методів. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що дана проблема досі не стала предметом повноцінного вивчення в сучасній українській історіографії. Автор приходить до висновку, що використання ОТЗ було важливою складовою оперативної роботи КДБ проти українських дисидентів у 1970‑х рр. Ключовими їх завданнями були отримання сигналів про антирадянську діяльність, збір інформації про учасників дисидентського руху, забезпечення оперативного контролю за їх діями, вчинення прямих диверсій. Найбільш поширеними заходами були негласні обшуки і прослуховування помешкань; допоміжну роль виконували контроль об’єктів за допомогою хімічних засобів, використання прихованих мікрофонів, оптичної та відеоапаратури. Абсолютну більшість документально зафіксованих у 1970‑х рр. випадків використання ОТЗ було реалізовано в Києві; окремі дії проводилися також у Львові та Івано-Франківську. Як правило, комплексне застосування працівниками КДБ декількох ОТЗ та їх паралельний ужиток із роботою агентурної мережі давали кращі результати у боротьбі проти дисидентів. Водночас серед труднощів використання ОТЗ у середині 1970‑х рр. варто виділити брак техніки і відповідних спеціалістів (особливо це стосується роботи з хімічними засобами), а також освідомленість окремих дисидентів про можливість використання проти них працівниками КДБ секретних методів роботи.