Доказова діяльність суду в цивільному та адміністративному процесі: порівняльно-правовий аналіз

Abstract

У науковій статті подано порівняльно-правовий аналіз доказової діяльності суду в цивільному та адміністративному судочинстві. Викладено теоретичні підходи в науках цивільного процесуального права та права адміністративного судочинства щодо визначення поняття «докази». Встановлено коло суб’єктів доказування в цивільному процесі, до яких належать: учасники справи, процесуальні представники та суд, функції яких у доказовій діяльності зумовлені потребами правосуддя. У результаті аналізу норм цивільного процесуального права України зроблено висновок про пасивну, як правило, роль суду в процесі доказування, зокрема, в частині збирання доказів у судовому порядку. судочинства, що визначається дією принципу змагальності в цивільному процесі. При цьому наголошено, що на відміну від судового провадження при розгляді справ окремого провадження суд зобов’язаний вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного з’ясування обставин справи, що свідчить про його «активну позицію». при з'ясуванні обставин справи». Суб’єктами доказової діяльності в адміністративному судочинстві є суд та заінтересовані у вирішенні справи особи (сторони; треті особи; представники сторін і третіх осіб). Акцентовано увагу на активній ролі суду в процесі доказування в адміністративному судочинстві (на відміну від цивільного судочинства), яка визначається принципом службового дослідження всіх обставин у справі, що відображено в положеннях Кодексу адміністративного судочинства України: «Суд вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі виявлення та витребування доказів з власної ініціативи» та «Суд може збирати докази з власної ініціативи».