Спрощене провадження: історико-правовий аспект

Abstract

Стаття присвячена дослідженню історико-правовим аспектам спрощеного провадження в цивільному процесі України. Констатується, що одним із важливих напрямків розвитку сучасного процесуального законодавства, – як цивільного так і адміністративного, господарського, – є підвищення доступності правосуддя, оптимізація, прискорення та спрощення судочинства. Ця тенденція чітко простежується у вітчизняному судочинстві. Автором детально аналізуються окремі етапи зародження, становлення та удосконалення правового регулювання спрощеного провадження в цивільному процесі України. Наглошується, що в 2004 р. прийнято новий ЦПК України, в якому було закріплено досі не передбачений цивільно-процесуальними нормами інститут наказного провадження. Спрощене провадження в сучасному його розумінні не були включені до тексту Кодексу. Окрема увага приділена Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні, в якій закріплювалось ключове для подальшого утвердження спрощеного провадження в національній правовій системі положення про те,що для забезпечення права особи на швидке поновлення своїх прав, особливо у нескладних справах, судову процедуру доцільно спростити там, де таке спрощення не порушуватиме інтересів сторін у справедливому вирішенні справи. Автор підсумовує, що запровадження спрощеного провадження (у вузькому розумінні) на підставі реформи 2016-2017 рр. було закономірним кроком розвитку національного судочинства в напрямку гармонізації із стандартами ЄС, підґрунтя якому заклалось ще Концепцією судово-правової реформи в Україні (1992 р.).