Альтернативні процедури вирішення спорів в системі правових форм врегулювання екологічних конфліктів

Abstract

У даному дослідженні здійснено аналіз правових механізмів врегулювання еколого-правових конфліктів з урахуванням особливостей екологічних правовідносин та еколого-правового регулювання цих відносин. Проаналізовано ефективність застосування традиційних форм вирішення спорів – судової та адміністративної, – що базується на вирішенні спору на основі закону, та альтернативних механізмів, в основі яких закладено принцип врегулювання конфлікту шляхом співставлення та пошуку балансу між суспільними, державними та приватними інтересами. Проведено порівняльний аналіз цих форм на предмет ефективності вирішення еколого-правових конфліктів. Обґрунтовано доведено, що практичного втілення концепція сталого розвитку на етапі врегулювання екоконфлікту набуває, коли використовуються примирні процедури вирішення спору. Адже у цьому випадку отримаємо результат, сумісний з доктриною сталого розвитку, – правовстановлююче рішення, яке в тій чи іншій мірі відображає інтереси кожного з учасників конфлікту. Доведено, що таке правовстановлююче рішення може базуватися на основі консенсусу (якщо сторони у підсумку прийняли рішення, в якому частково відображається інтерес кожного та по суті конфлікту досягнуто згоди), або компромісу (рішення базується на розумінні суті проблеми із врахуванням інтересів, однак не в повній мірі на її вирішенні). Зроблено висновок про необхідність розвивати в національній правозастосовній практиці консенсусні форми врегулювання екологічного конфлікту, які повинні стати повноцінною альтернативою судовій, адміністративній та іншим юрисдикційним формам розв’язання спорів. На часі є формування самостійного правового інституту екологічного права, що спеціалізуватиметься на врегулюванні еколого-правових конфліктів, та сприятиме запровадженню ефективного механізму управління екологічними конфліктами з максимальним урахуванням законних соціально прийнятних інтересів усіх учасників.