Розвиток сімейних форм виховання як напрям соціальної політики в Україні на сучасному етапі

Abstract

Стаття присвячена актуальним питанням функціонування сімейних форм опіки дітей-сиріт та дітей, позбавлених опіки батьків. Забезпечення прав та інтересів дітей – вагомий напрям соціальної політики України. Соціальна політика повинна будуватися на основі взаємної відповідальності та взаємних обов’язків держави й населення. В умовах нестабільного розвитку економіки вона має бути відповідною стану розвитку економіки, сприяти стабілізації виробництва та забезпечувати мінімально необхідні стандарти життєвого рівня населення. У статті проаналізовано підходи до визначення та діяльності сімейних форм виховання в контексті побудови і функціонування соціальної держави. Представлено нагальні проблеми соціальної політики в Україні, окреслено її пріоритетні напрями щодо розвитку сімейних форм виховання та невирішені завдання. Інтерес до даної проблеми в середовищі учених та практиків постійно зростає. Особливої актуальності та потреби у вивченні набуває питання функціонування цих форм в умовах війни. В Україні сьогодні є чимало позитивних напрацювань ряду науковців у сфері соціальної політики, де запропоновано альтернативні форми соціальноправового захисту сиріт. До сімейних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, належать усиновлення, прийомна сім’я та дитячий будинок сімейного типу, опіка та піклування, тимчасове влаштування дитини. В часі бойових дій на території України умови створення деяких з них спрощені задля ефективної та своєчасної допомоги дітям-сиротам та дітям, які втратив зв'язок з рідними. Проте, процедура усиновлення залишилася без змін, більше того, в умовах війни призупинена. Саме сімейне виховання здатне задовольнити основні потреби дитини, створити найоптимальніші умови для становлення особистості та всебічного розвитку. Сьогодні такі форми виховання дітей-сиріт усе частіше стають альтернативним варіантом інтернатному закладу для дитини. Проте, надалі проблемними та не повністю вирішеними залишаються аспекти реорганізації та закриття інтернатних закладів. Реформа децентралізації вплинула на темпи розвитку реформування системи інституційного догляду, оскільки новостворені територіальні громади, які раніше не відповідали за влаштування дітей до сімейних форм виховання, ще не в повному обсязі виконують відповідні функції.