Освіта між культурним "каноном" і майбутнім: "класика" та її дидактична цінність

Abstract

У тексті розглядаються різні аспекти педагогічної рефлексії в межах проблематики, описаної та проаналізованої наступним чином: (1) Майбутнє випереджає і дивує, в тому числі й неприємно, (2) Повсякденний досвід як ворог майбутнього, (3) Як функціонує символічна культура? (4) Про можливість оцінки класики поза класикою, (5) Про бюрократичне втручання в живу текстову структуру, (6) Між консервативним і ліберальним трактуванням традицій у культурі, (7) Між соціальним радикалізмом і діалогічною деконструкцією культури, (8) Ілюзії та пастки канонізації культурних контентів, (9) Висновок: про культурні установки в дидактиці. Автор окреслює межі та парадокси нав'язування культурного канону в рамках освіти, що сприймається як посвята в культуру. Останню слід сприймати як невидиме середовище, що становить символічний ґрунт для збереження пам’яті про знаки, які слугують для самовираження, розуміння Іншого, творчої автотрансценденції та збагачення культурної спадщини для наступних поколінь. Основна ідея тексту полягає в необхідності більш глибокого освітнього сприйняття і ставлення до традиції, щоб вона стала частиною впливів, енергетичним і символічним тлом культурного розвитку і водночас критично переосмислена для того, щоб відповідати викликам майбутнього.