Громадське і культурно-освітнє життя українців Болехівщини наприкінці ХІХ – у першій половині ХХ століття

Abstract

Дипломна роботи на здобуття другого (магістерського) рівня спрямована на відображення діяльності українських громадських і культурних діячів Болехівського краю на переломному моменті нашої історії – становлення та розвитку українського політичного руху і боротьби українців за своє державно-політичне самовизначення. В роботі досліджено процес активізації громадської діяльності української інтелігенції Болехова та сільської округи наприкінці ХІХ ст. внаслідок переїзду до міста священика Івана Озаркевича та його родини. Наслідком появи в Болехові цього відомого діяча стало перетворення міста на своєрідний культурний центр, куди навідувалися відомі громадсько-політичні діячі Галичини, Наддніпрянщини і який одержав назву «українських атен». Культурницький рух краю в цей час був пов’язаний з іменами І.Франка, М.Павлика, Л.Гузара, В.Левицького-Лукича, Н.Кобринської, родини Озаркевичів, родини Окуневських, О.Кобилянської, Т.Горникевича-старшого, М.дерлиці, Т.Яреми, М.Гаврилка, О.Дучимінської та ін. У роки Першої світової війни та ЗУНР десятки болехівців воювали у складі УСС, УГА, відстоювали українську державність в наддніпрянських землях. У міжвоєнний період громадський і культурно-освітній рух вийшов на новий щабель розвитку, що було пов’язано із зростанням кількості молодих українців, котрі здобувши вищу освіти присвячували свій час та зусилля громадській справ. Певним дороговказом для них слугували старші за віком та досвідом колеги, що продовжували діяльність на теренах Болехівщини: О.Дучимінська, П.Зволинський, Г.Лисинецький та ін. Активними учасниками культурницьких заходів були суддя Г.Лучаковський, священик В.Сухий, підприємці Т.Сімків, В.Дармохвал.