Методологічні основи моніторингу основних індикаторів в управлінні біоекономічною трансформацією соціально-економічних систем

Abstract

Моніторинг процесу біоекономічної трансформації соціально-економічних систем та її наслідків у різних країнах, і в Україні зокрема, є доволі проблематичним, оскільки існуюча методологія органів Державної статистики не відповідає її потребам, а відтак не в змозі належним чином охопити її розвиток на основі вітчизняних даних. Найбільшою перешкодою на цьому шляху є відсутність поділу видів економічної діяльності на виробництво продукції з використанням сировини біологічного та викопного походження в процесі збору та обробки офіційних даних, що ще більше ускладнює оцінку біоекономічних процесів вздовж ланцюгів постачання їх вплив на сталий економічний розвиток. Для досягнення поставленої мети дослідження було використано окрім загальнонаукових методів, змістовний та порівняльний аналіз існуючих наукових досліджень та кращих практик з подальшим прийняттям концептуальної основи системи індикаторів для українських реалій. Для спрощення процесу розробки обґрунтованої методологічної рамки моніторингу, на початковому етапі формування системи моніторингу біоекономічної трансформації запропоновано запровадження адаптованої основи, відповідних секторів та показників, які можна отримати з існуючої статистичної інформації з доповненням даними з інших альтернативних джерел. Такий підхід передбачає використання офіційних методів збору даних, з припущенням, що вони залишаться незмінними в найближчому майбутньому. Нами систематизовано три рівні індикаторів моніторингу біоекономічної трансформації: індикатори біоекономічного потенціалу, розвитку та сталості, специфічні для українських організацій, оскільки ці комбіновані індикатори можуть надати розуміння фактичних подій, компромісів і ймовірності переходу біоекономіки в даному секторі. Практичне значення отриманих результатів полягає в усунені виявлених недоліків і прогалин в оцінці біоекономічної трансформації, що сприятиме розробці біоекономічних стратегій у відповідності до принципів сталого розвитку.