Роль інститутів громадянського суспільства у боротьбі з наслідками агресії рф проти України

Abstract

У статті розглядається питання про роль інститутів громадянського суспільства у процесі подолання наслідків агресії рф проти України. Зазначається, що одним з таких наслідків є необхідність документування та фіксації військових злочинів, з метою подальшого використання таких матеріалів у міжнародних судах. Наголошено, що в умовах воєнного стану правоохоронна система стикається з рядом об’єктивних чинників, які перешкоджають ефективному виконанню ними своїх функцій, зокрема це: 1) необхідність документування та розслідування масових актів скоєння воєнних злочинів, при цьому надалі продовжуючи виконувати функції забезпечення правопорядку; 2) втрата доступу до тимчасово окупованих територій, адже саме вони стали епіцентром масових злочинів зі сторони окупантів. Вбачається, що закономірною опорою державі та правоохоронній системі стало громадянське суспільство та його численні інститути, які активно включились у процес подолання наслідків агресії. Активність і ступінь залучення громадянського суспільства у діяльність, пов’язану із подоланням наслідків війни рф проти України демонструє високий рівень залученості різного роду громадянських інститутів до цього процесу, яка здійснюється у різних напрямках (від допомоги армії – до евакуації цивільного населення з зони бойових дій тощо). Одним з завдань, яких взяло на себе громадянське суспільство стала діяльність з документування воєнних злочинів, до процесу якого активно долучились інститути громадянського суспільства, як українські так і міжнародні їх представники. Наголошено, що на важливій ролі громадських інститутів у процесі документування воєнних злочинів наголошують міжнародні організації, зокрема, Євроюст, Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду, які опублікували Рекомендації для громадянського суспільства щодо документування міжнародних злочинів, зокрема воєнних злочинів та злочинів проти людяності, Нобелівський комітет, який відзначив Премією Миру представників громадянського суспільства, зокрема за їх діяльність з документації воєнних злочинів. У підсумку наголошено на необхідності розроблення законодавчих механізмів щодо взаємодії держави та її правоохоронної системи з інститутами громадянського суспільства у напрямку документування воєнних злочинів.