Художня антропологія Марка Черемшини: метафізичний горизонт людини і світу

Abstract

Український літературний процес кінця ХІХ – початку ХХ століть значну роль відводив людині, котра прагне віднайти себе у світі. Митці відображали як реалії життя людини, її психологічні стани за певних обставин, так і внутрішнє єство, почуття та настрій персонажа, що було ознакою модернізму. Творчість Марка Черемшини формувалася під впливом сучасних йому культурно-історичних умов, європейської філософії. Актуальність дослідження зумовлена тим, що виникає потреба вивчення художньої антропології письменника у зв’язку з його власним філософським розумінням існування людини у світі. Варто зосередити увагу на філософському аспекті художньої антропології письменника, котрий інтерпретує особистість як суб’єкт, який сприймає і бачить світ метафізично, що є метою пропонованої статті. У дослідженні використано естетичний, психоаналітичний, герменевтичний методи. З’ясовано, що Марко Черемшина зображує світ і людину в ньому метафізично, акцентуючи на несвідомому персонажів, їх внутрішньому єстві, часто ставить їх в екзистенційні межові ситуації. Такому підходу автора до творення художньої антропології сприяли як модерністська рецепція фольклорно-міфологічних образів та мотивів, так і новітні напрямки європейської філософії, зокрема філософія життя Ф. Ніцше. Доведено, що одним із маркерів художньої антропології Марка Черемшини є вітаїстичний мотив повноти людського життя, любові, що виявився у збірці новел «Парасочка». Аналіз художньої антропології письменника допомагає глибше зрозуміти невичерпний феномен його творчості. Дослідження доповнює уявлення про особливий філософічний тип мислення Марка Черемшини, накреслює подальші аспекти вивчення його новелістики в руслі міждисциплінарних досліджень.