Василь Стефаник у полі свого прочитання

Abstract

На основі передусім епістолярної та мемуарної літератури розглядаються різні прояви читацької поведінки Василя Стефаника. Воно полягало в активному пошуку книг, вдумливій розмові з текстами, глибокому психологічному реагуванні на окремі з них, формуванні власної думки про них, залученні до читання відомих людей. Помічено, що за динамікою та зовнішніми проявами читацька дія Стефаника мала кілька етапів: ранній, який стосувався початкової та гімназічної освіти, краківський, пов’язаний із студіями медицини в Ягеллонському університеті, та останній ( з 1900-х років), період, проведений переважно на рідній землі. Проаналізовано багатий фактичний матеріал. Це засвідчило, що основним сегментом у полі прочитання Стефаника була зарубіжна, насамперед західноєвропейська література, особливо проза, а також поезія та драматургія, а також українська література. Автор «Камінного хреста» також мав широкі можливості завдяки оволодінню книгами чотирма мовами: крім української ще російською, польською та німецькою. У статті також робиться спроба осмислити особливості феномену Стефаника-читача, що закономірно узгоджується з психофізичними особливостями Стефаника-людини. Саме читання забезпечувало ґрунтовну, насамперед філологічну освіту письменника, і виявилося такою ж оригінальною і продуктивною формою його творчої діяльності, як і суто літературна праця.