Захоплення журналіста в заручники: проблеми теорії та практики

Abstract

Проаналізовано положення чинного Кримінального кодексу України, які стосуються кримінальної відповідальності за захоплення журналістів у заручники. Досліджено фактори (обставини) соціальної обумовленості окремої, посиленої кримінальної відповідальності за цей вид злочинного діяння. Зокрема, суспільна небезпека; проаналізовано відносну поширеність такого виду кримінального правопорушення, як захоплення журналіста в заручники; обговорено традиції вітчизняної законодавчої практики, а також зарубіжний досвід застосування кримінально-правових заходів протидії таким порушенням; розглянуто доцільність протидії цим посяганням кримінально-правовими засобами. Зроблено висновок, що окрема (встановлена ​​спеціальною нормою) кримінальна відповідальність за захоплення журналістів у заручники не є соціально обумовленою. Підтримується позиція, згідно з якою привілей журналіста бути спеціальним потерпілим у кримінальному праві має поєднуватися з обов’язком нести відповідальність за сумлінне використання можливостей, пов’язаних із професійною діяльністю журналіста. Досліджено кримінально-правову охорону законної професійної діяльності журналіста, запропоновану в Проекті Кримінального кодексу України, розробленому Робочою групою з розробки законодавства Комісії з правової реформи. Проаналізовано теоретичні та прикладні проблеми кримінальної відповідальності за злочин, передбачений статтею 349-1 КК України, а також проблему порушення несуперечливості кримінального закону в аспекті «зниженого» віку кримінальної відповідальності та ; обґрунтовано недосконалість формулювання факультативних ознак суб’єктивної сторони аналізованого складу злочину (відсутність прив’язки цього складу злочину до законної професійної діяльності журналіста). За результатами дослідження зроблено висновок про необхідність виключення статті 349-1 з Кримінального кодексу України.