Зародження та розвиток гідрокінезотерапії

Abstract

У статті досліджуються лікувальні та реабілітаційні якості води. Згідно з історичними пам’ятками, починаючи з ХХУ століття до нашої ери, вода використовувалась для релігійних ритуалів та з метою зцілення. У цивілізаціях Далекого і Середнього Сходу, Південної Азії, стародавніх слов’ян, народів Західної Європи використовувалася вода в лікувальних цілях. Великого значення лікувальним властивостям води надавали елліни та римляни, будували великі басейни, які ставали центрами гігієни, відпочинку, інтелектуальних бесід, рекреаційних та тренувальних занять. Лікували ревматизм, паралічі і травми опорно-рухового апарату. В епоху середньовіччя християнська церква негативно ставилася до водних процедур, і тому здобутки терапевтичного використання води були втрачені. Відродження використання води з лікувальною метою відбулося в XVII столітті. Виходять у світ перші наукові дослідження про лікування водою. У другій половині XIX століття засновано гідротерапевтичну школу і дослідний центр у Відні. На початку XV століття у Західній Європі появляються СПА курорти, а в США перші СПА виникли у 1761 р. На початку XX століття СПА продовжують процвітати в Європі, зате інтерес до СПА в Америці знижується. Протягом 50-60 рр. ХХ століття гідрокінезотерапія в Європі була невід’ємним компонентом реабілітаційного процесу для широкого спектру пацієнтів. У 70-80-х роках у США акватерапія зазнала небаченого піднесення, появилися гідрореабілітаційні програми, які сприяли включенню гідротерапії у систему охорони здоров’я. У 80-х роках XX століття вчені СРСР обґрунтовують доцільність застосування програми гідрокінезотерапії з метою профілактики та лікування дітей з порушеннями постави і сколіозом. Гідрокінезотерапія досягла значних успіхів протягом ХХ-ХХІ ст., тому на даний час заклади, що надають освіту фізіотерапевтам, активно включають гідрокінезотерапію до навчальних програм.