Католицькі єпископи з династії Рюриковичів у XII–XIV століттях

Abstract

Історія контактів умовної династії Рюриковичів з володарями латинського Заходу у ХІ–XIV ст. передбачала не тільки систематичне укладення матримоніальних відносин, військові конфлікти, примирення, потужну торгівлю, але й найтісніший культурний і також конфесійний взаємообмін. Приїзд на Русь західних принцес, активна місіонерська діяльність жебрущих чернечих орденів, постійна присутність тут сталих громад адептів західного обряду (німці, угорці, поляки, чехи і моравці та ін.), листування з католицькими архієреями та ієрархами знайомила представників „східного світу” із нюансами віровизнання латинян. Таке знайомство часом мало доленосні наслідки для ознайомлених. Впродовж ХІІ–XIV ст. завдяки активним шлюбним зв’язкам династій Пястів і Арпадів з Рюриковичами джерела дозволяють встановити чотирьох осіб руського походження, номінованих на різні єпископства Угорського королівства та земель Пястів. Це були високоосвічені люди, дехто з них мав університетську освіту, зробивши блискучу кар’єру при дворі або й часом вступаючи до духовно-рицарських орденів. Імовірно ці та інші, не зафіксовані документами випадки, сприяли активнішому долученню деяких руських еліт до „латинського світу” у ХІІІ–XIV ст., конверсії і отримання дрібніших церковних урядів. Це мусіло сприяти активнішому залученню руського студентства до вищих навчальних закладів Західної Європи, участі руської знаті у розвитку сусідніх держав