Становлення вчень про кримінально-правову політику в державах Стародавнього Сходу

Abstract

Кримінально-правова політика, як і будь-який інший напрямок чи різновид державної політики, відображає існую чі на конкретному історичному етапі принципи, способи, методи реалізації завдань, що стоять перед відповідним державним утворенням. У статті автор проводить дослідження особливостей розуміння функціонування кримінально-правової політики не лише з точки зору існую чого на той час законодавства, а й з врахуванням досягнень політико-правової думки. У статті підтверджено, що політика в сфері протидії злочинності, як і її підсистема кримінально-правова політика, є складним динамічним утворенням, яке, очевидно повинно враховувати історичні надбання не лише в контексті відповідних нормативноправових актів, які діяли у визначений період, але й певні політико-правові вчення, що в тій чи іншій мірі відображають різноманітні погляди на кримінально-правову політику та її функціонування. У державах Стародавнього Сходу існувала значна кількість політико-правових ідей, які характеризувалися інколи абсолютно протилежними (наприклад, конфуціанці та легісти) поглядами на функціонування кримінально-правової політики. Заходи кримінально-правового реагування (покарання) мали, зазвичай, божественну природу, і, відповідно, характеризувалися невідворотністю. Це був необхідний інструмент носія публічної влади. Особливістю формального змісту кримінально-правових норм законодавства держав Стародавнього Сходу було те, що вони мали абсолютний казуїстичний характер.