Please use this identifier to cite or link to this item: http://hdl.handle.net/123456789/15446
Full metadata record
DC FieldValueLanguage
dc.contributor.authorДяків, Марія Володимирівна-
dc.contributor.authorДяків, Олена Василівна-
dc.date.accessioned2023-03-02T08:26:41Z-
dc.date.available2023-03-02T08:26:41Z-
dc.date.issued2022-
dc.identifier.citationДяків М. В. Постмодерністичний живопис Едуарда Ніконорова / М. В. Дяків, О. В. Дяків // Актуальнi питання гуманiтарних наук. - 2022. - Вип 56, том 1. - С. 57-63.uk_UA
dc.identifier.urihttp://hdl.handle.net/123456789/15446-
dc.description.abstractУкраїнське мистецтво останньої третини ХХ ст. становить зацікавлення з огляду на процеси, що відбулись паралельно зі світовими художніми тенденціями. Зокрема, західноєвропейський модернізм увійшов у 1980-х рр. у творчість багатьох митців Івано-Франківська. На тлі новітніх змін мистецтво Івано-Франківська останньої третини ХХ ст. переорієнтовується в концептуально-філософську рефлексію художнього творення. Залучення до мистецьких процесів дає можливість митцям реалізувати себе в творчій діяльності за межами України. Саме в цей час вільні митці починають опановувати постмодерністичний простір сучасного мистецтва – із захопленням експериментують, інтерпретують шукаючи індивідуальну нішу у мистецтві. Чимало митців виїздить до країн ближнього зарубіжжя, в тому числі Польщі та Чехії, де вони асимілюються в мистецьке середовище. Виставкові проекти в країнах Європи відбулись у Едуарда Ніконорова в Бельгії, Нідерландах, Франції, Празі, Польщі та у Івана Марчука в Чикаго та Нью-Йорку. Все це стало можливим завдяки змінам у мистецтві розпочатим у 80-х рр. ХХ ст. колом однодумців – художників, літераторів та критиків, що призвело до появи «вільних» митців, так званої неформальної мистецької спілки Івано-Франківська. Подальша ідентифікації художньої авторської мистецької думки поширилася у формі проведення «Імпрези» і таким чином спільнота івано-франківських митців вкотре доєдналась до світової практики новітнього мистецтва. Найвідомішим з них був Едуард Ніконоров, який іще за життя радикально змінив творчі орієнтири та запропонував варіант полістилістики конфліктно-колажного підходу, коли в одному творі співставляються предмети різних часів, архетипічні елементи різних культур, стилів, навмисно вивертаються на зовні несумісні форми, щоб продемонструвати нове світосприйняття (вислів Анатолія Звіжинського). Філософія живопису Едуарда Ніконорова – багатогранна вертикаль, що складена з ідей (задумів), авторської інтерпретації алегоричних, історичних, соціальних сюжетів, стильових ознак та особливої живописної мови.uk_UA
dc.language.isouk_UAuk_UA
dc.subjectпостмодернізмuk_UA
dc.subjectмистецтвоuk_UA
dc.subjectзображенняuk_UA
dc.subjectсюжетuk_UA
dc.subjectкомпозиціяuk_UA
dc.subjectтвірuk_UA
dc.titleПостмодерністичний живопис Едуарда Ніконороваuk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Appears in Collections:Статті та тези (ННІМ)



Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.