Частки в ідіостилі Василя Стефаника: семантико-прагматичний аспект

Abstract

У статті розглянено частки української мови в новелах В. Стефаника. Партикули, зважаючи на широкий спектр комунікативних функцій, інтонаційне оформлення, позиційну рухливість тощо, є одним із визначальних класів дискурсивних слів, які разом з іншими мовними засобами формують і визначають структуру будь-якого художнього полотна. Під час дослідження були застосовані як загальнонаукові методи (аналіз, синтез, узагальнення), так і лінгвістичні (контекстуальний, трансформаційний). Метою пропонованої студії є встановлення семантико-прагматичних смислів частотних партикул в аналізованому тексті, які виступають засобами актуалізації різноманітних духовних, ментальних, соціальних характеристик героїв новел. До результатів наукової розвідки в указаному ракурсі належать: виявлення найчастотніших партикул, характерних для ідіостилю письменника, зокрема: а, та, то, же (ж), коби, най; визначення узуалізованих смислів часток, скерованих на комунікацію (внутрішній діалогізм та комунікативна пам'ять (партикула а), природність спілкування, поєднана з підсиленням певних компонентів висловлення (партикула та)), вказівку усвідомленої визначеності й відстороненості від зображуваного та ін. Практичне значення дослідження полягає в аналізі часток у художньому тексті В. Стефаника як дискурсивних слів, які виступають засобами когезії та когерентності тексту, виконують анафоричну й катафоричну функції тощо, виступаючи при цьому одним із важливих мовних компонентів індивідуального стилю автора. Новизна наукових положень полягає в тому, що вперше художній текст новел В. Стефаника розглянено крізь призму комунікативного підходу з метою встановлення семантико-прагматичних смислів часток як важливих елементів структури дискурсу.