Процеси інтенсифікації та екстенсифікації в історії фемінітивів української мови

Abstract

У статті зазначено, що методика вивчення фемінітивів української мови ґрунтується на використанні багатьох принципів – дослідження статичних і динамічних явищ, виявлення інтенсивних та екстенсивних процесів, встановлення продуктивності та регулярності мовних одиниць і величин. Ці принципи втілено в діахронному та синхронному аналізі фемінітивів. У діахронії з’ясовано зміни, що відбулися в історії розвитку категорії іменників жіночого роду, а в синхронії встановлено характерні ознаки фемінітивів кожного етапу: статичні й динамічні, інтенсифікаційні й екстенсифікаційні, продуктивні й регулярні. Найважливішим завданням став розгляд процесів інтенсифікації та екстенсифікації, що відобразили рух у фемінітивній підсистемі від попереднього до наступного зрізу або в межах одного часового проміжку. Реалізація цього завдання дала змогу встановити сукупність статичних явищ як результатів інтенсифікаційних процесів і динамічних явищ як результатів екстенсифікаційних змін.