Художній образ гетьмана Івана Мазепи крізь призму синтезу мистецтв української діаспори

Abstract

Розглянуто особливості художнього образу українського гетьмана Івана Мазепи в мистецтві української діаспори – в літературі, музиці, виконавстві. Проаналізовано музичні твори композиторів Миколи Фоменка (кантата «Слава Мазепі», «Монолог Мазепи перед шаблею» з поеми «Мазепа») та Сергія Яременка («Дует Мазепи й Мотрі» з опери «Мазепа») на тексти Яра Славутича. Виявлено, що художній образ Івана Мазепи у мистецтві української діаспори (поема, кантата, опера) як феномен синтезу слова і музики втілює ідею утвердження гетьмана як державотворця. Інтерпретації цього образу у процесі взаємодії слова і музики в історичній, ідеологічній, національній, естетичній площинах не контрастують між собою, оскільки автори музики і поетичного тексту були українцями із спільними мистецькими позиціями, політичними поглядами. Така активна взаємодія творить композицію як важливий засіб для розкриття ідейно-емоційного змісту проаналізованих творів. Літературний текст спонукає композитора створювати музичні інтонації й ритми, співзвучні значенню слів і словесних конструкцій. Неодноразове виконання проаналізованих творів в діаспорі не тільки було вираженням ностальгії за давно минулою славою України, а формувало віру і впевненість в незалежність України. Митці діаспори утверджували у своїх творах це особливе буття українського духу, яке допомагає сьогодні відстоювати незалежність на сході України. Постать Мазепи – знакова для України і тепер, коли вона відстоює своє право на європейський вибір – вибір свободи. Перспективи подальших досліджень вбачаються у вивченні художнього образу гетьмана Мазепи в образотворчому мистецтві української діаспори.