Особисті немайнові відносини власників сусідніх земельних ділянок як предмет правового регулювання: окремі аспекти

Abstract

Історично «право сусідства» як спеціальні правила щодо регламентації взаємин власників та володільців сусідніх об’єктів нерухомого майна виникли у рамках речового права. Вони регулювали такі майнові аспекти сусідських відносин, як облаштування та збереження меж володінь (межових знаків), встановлення та утримання огорож, стоки вод на сусіднє володіння, дотримання належної відстані до межі при забудові тощо. Однак використання земельних ділянок для житлової забудови і подальшого проживання перетворює їх на певний «життєвий простір» для відповідних осіб. Тому між такими суб’єктами також виникає комплекс особистих немайнових сусідських відносин. Особисті немайнові відносини володільців сусідніх об’єктів нерухомого майна пов’язані із взаємним забезпеченням приватності (невтручання у особисте життя), комфортності (безконфліктність співвіснування) та безпечності їх проживання (особиста безпека та збереження майна). Усвідомлення важливості правового регулювання особистих немайнових відносин володільців сусідніх земельних ділянок впливає на сучасну доктрину права сусідства. На сьогодні ми можемо спостерігати зміни щодо розуміння мети «права сусідства». Зараз вона вбачається не у безперешкодному здійсненні сусідами майнових прав на нерухоме майно, а у забезпеченні «мирного співіснування» таких сусідів. Таким чином, необхідно виділяти особисті немайнові відносини сусідів як окремий вид сусідських відносин. Вони є немайновими відносинами, що виникають при здійснені речових прав на сусідні об’єкти нерухомого майна. Спеціальне правове регулювання таких сусідських відносин у главі 17 чинного Земельного кодексу України на сьогодні відсутнє, оскільки вони регулюють лише майнові аспекти цих відносин. Тому постає питання про розробку відповідних доктринальних та законодавчих положень