ІСТОРИЧНІ МІФИ ЕТНІЧНИХ АКТОРІВ: МІСЦЕ Й РОЛЬ НА РЕГІОНАЛЬНІЙ ШАХІВНИЦІ ГАЛИЧИНИ

Abstract

У статті обґрунтовано тезу, що габсбурзька абсолютистська система управління заздалегідь позбавляла етноси Галичини політичної суб’єктності, адже відносини особи й держави в етнічному аспекті визначалися віросповіданням. Установлено, що етнічні й мовні відмінності набули політичного значення в середині ХІХ ст., коли етнічна ідеологія почала акцентувати самобутність окремих етнонацій, їхніх культур і мов. При цьому акцент робився на загальнонаціональних цінностях – етнічному інтересі, безпеці тощо. Швидкому поширенню їх елементів сприяли літературні твори, які відігравали суттєву роль у формуванні етнічних цінностей. З’ясовано, що наслідком цього стало розгортання полеміки щодо формулювання національних програм і національних міфів, зокрема, про “тірольців Сходу”, “Gente Ruthenus, natione Polonus” і “святое историческое посланничество собиранія Земли Русской”. Доведено, що етнічний каталізатор політичної мобілізації використовували різні політичні кола, з одного боку, для політизації етнічностей (він визначав специфіку етногрупової динаміки), а з іншого, – для скерування соціального протесту в русло міжетнічної боротьби.